Розглядається комплекс негативних явищ і процесів, що сформувалися в ряді найбільших постіндустріальних міст, зокрема ,таких як: черезсмужжя великих і малих промислових об'єктів індустріальної епохи; фрагментована житлова забудова, що сусідить з пустельними безхазяйними територіями; домінування автомобільного транспорту та об'єктів транспортної інфраструктури над просторами людських контактів. В якості перспективних підходів до вирішення сучасних проблем міста розглядаються концепції «Креативного міста» Чарльза Лендрі і «Когнітивного міста» Сергія Переслегіна. Як принципи, на яких може будуватися сучасна парадигма, розглядаються: погляди соціолога Константа Ньівенхейса, який стверджує, що утилітарні норми, яким зараз підпорядковуються міста повинні поступитися місцем імперативу креативності; і підхід Шомбара Де Лова, який вводить для міста поняття «зони окультурення». Також розглядається ідея аеротрополіса, яка демонструє, як аеропорти можуть перетворюватися в сучасні полікультурні міста. Запропоновано концепцію «транзитного міста», що дозволяє поєднати принципи когнітивного міста і максимальної свободи у виборі режиму життя і режиму здійснення контактів; разом з тим, таке місто в повній мірі повинно реалізувати процес «спільної миследіяльності».